Якби Поплавського не було, його треба було б придумати, цього “оптиміста песимістичної держави”. Він живе завиграшки. А коли береться за черговий проект, хай то телеконкурс “Крок до зірок” чи випестуваний у парламентських буднях Кодекс законів про українську культуру, обов’язково виграє.

Михайло Поплавський відомий як людина, яка весь час пропонує і втілює в життя нові проекти. Це людина невичерпної енергії, сповнена бажанням працювати, цілеспрямованістю, наполегливістю та оптимізмом. Він встигає і попрацювати, і передачу "Крок до зірок" записати, і справами рідного вузу потурбуватися, ще й поспілкуватися з земляками на рідній Кіровоградщині.

Ректор Київського національного університету культури і мистецтв, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч мистецтв України, народний артист України. Депутат Верховної Ради України IVскликання. Власник мережі ресторанів "Батьківська хата".

Його життєве кредо: "Жити, любити, творити і перемагати". Вважає, що і в політиці, і в науці, і в бізнесі слід завжди пам'ятати: важливо не стільки те, де ми зараз знаходимося, а те, у якому напрямку ми рухаємося. Для себе такими напрямками руху обрав культуру та освіту з думкою про Україну, з турботою про співвітчизників.

Співоча кар'єра Михайла Михайловича за роки свого існування дала вражаючі результати. Наприклад, у Поплавського найбільша за всіх українських виконавців кількість кліпів. Оснащення його концертів - світло, звук, хореографія - анітрохи не поступається рівневі приїжджих зірок, а багатьох і переверщує.

Він енергетично і творчо позитивний. Він звертається до щирих тем, сповнених пам'яттю про дитинство, матір, щастя і нарешті - до тієї самої кропиви. Роблячи принципову ставку на українську пісню, Поплавський подає її в дуже сучасному сценічному оформленні, в якому зазвичай подається модна попса.

Михайло Михайлович показав, що шоу створювати він уміє. Він азартний і популярний. Адже Поплавський і сам - шоу! І при цьому - щира українська душа.

ХХ століття ознаменувалося ім’ям героя нової доби – В’ячеслава Чорновола, одного з тих, кого можна назвати Совістю народу. Прикладом героїзму став життєвий подвиг В’ячеслава Максимовича. Він мав велику сміливість бути собою, приймати рішення, покладаючись на себе, і йти до кінця заради синівської любові до України. В’ячеслав Чорновіл згадував: «Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку, і дав клятву, що все життя буду боротися за Україну». І він не тільки боровся за неї, але й віддав за неї своє палке життя.
Постать Чорновола увійшла в історію України як постать відомого українського політика, державного діяча, публіциста і журналіста.

Народився 23 лютого 1954 року у селі Хоружівка Сумської області у родині вчителів. Батько – Андрій Андрійович Ющенко (1919–1992), фронтовик, після війни викладав англійську у місцевій школі. Мати – Варвара Тимофіївна Ющенко (1918–2005), викладач фізики та математики.

Сімейний стан: Одружений, має п'ятьох дітей та двох онуків: синів Андрія і Тараса, доньок Віталіну, Софію та Христину, онуків Яринку та Віктора.
Дружина – Катерина Михайлівна Ющенко.

Четвертий президент України з 25 лютого 2010р.

Голова Партії регіонів (з квітня 2003);  Прем'єр-міністр України (21 листопада 2002 — 5 січня 2005 та 4 серпня 2006 — 18 грудня 2007); член Ради національної безпеки і оборони України (з 11 вересня 2006).

Кандидат в президенти України 2010

Український політик, 15-й та 18-й прем'єр-міністр України (у 2005 році і з 18 грудня 2007 року), лідер партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»" та однойменного блоку. Кандидат економічних наук. Перша жінка прем'єр-міністр в історії України. Брала активну участь у Помаранчевій революції. За версією американського журналу Форбс у 2005 році визнана однією з трьох найпливовіших жінок в світі.

Родина

* Чоловік — Тимошенко Олександр Геннадійович
* Донька — Карр Євгенія Олександрівна
* Зять — Шон Карр

Народився Михайло Сергійович Грушевський 29 вересня 1866 року в м. Хелмі. Виростав на Кавказі — спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет).

Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича. Активний член київської Громади, голова Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові, редактор «Наукових записок» цього товариства.

З березня 1917 по квітень 1918 року — голова Української Центральної Ради. Автор багатотомної праці «Історія України-Руси», «Нарис історії українського народу», «Історія української літератури» та ін.

Помер у Кисловодську 25 листопада 1934 року. Тіло Грушевського перевезено до Києва. Похований на Байковому кладовищі.

— український політик, запальний, харизматичний, імпульсивний, проте достатньо кон’юнктурний політик, який поступово, крок за кроком, входить у вищу політичну лігу.

Юрій Луценко - міністр внутрішніх справ України - один з небагатьох чиновників, які зуміли зберегти свою посаду при керівництві представників різних політичних сил. Так, цивільний міністр силового відомства зміг зберегти свої повноваження після розпуску уряду Юлії Тимошенко, продовжуючи працювати при прем’єрі Єханурові і деякий час при новому главі Кабміну Януковичі, а потім знову в уряді Юлії Тимошенко.