Крім цікавого життя, щасливої родини, звань, послужного списку й глядацької любові, Барский ще й автор п'яти п'єс і чотирьох збірників віршів, один з них - дитяча книга "Понарошки". Заслужений артист України, Член союзу кінематографістів, режисер, актор, поет і просто гарна людина (стать - чоловіча, зріст - 1 м 80см, вага - 67 кг 200 г, очі - зелені, розумні, дві вищі освіти, розум - допитливий, 44- й розмір взуття, шкідливих звичок немає, любить кішок, собак, відбивну свинину й жінок).

Інтерв'ю

БОРИС  Барский:  "ЯКЩО  ДОВГО  ДИВИТИСЯ  НА  ПЛЯШКУ  ГОРІЛКИ,  РУКА  ПОВІЛЬНО  ПРИЙМАЄ  ФОРМУ  СКЛЯНКИ"          
 
Без  усякого  перебільшення  Борис  Барский  король  поезії.  Він  у  корені  змінив  погляд  цілого  покоління  на  роль  поезії  в  мистецтві.  Уперше  взявши  перо  в  руки  замолоду  ,  за  роки  кар'єри  поставив  власне  ім'я  в  один  ряд  з  іменами  інших  щирих  віртуозів  поезії.

П'єси й вірші в збірниках повні гумору, легкі для сприйняття, і звичайно написані в оригінальному "Барскому" стилі. Як  говорить  сам автор, книги  не  грузять,  а  лише  освіжають  мізки.           
ТЕАТР

- Про  що  твій  новий  спектакль?

- Я  давно  хотів  зробити  цей  спектакль.  По  моєму  задумі  він  не  має  абсолютно  ніякого  відношення  ні  до  Орфею,  ні  до  Эвридике.  У  ньому  розповідається  про  взаємини  чоловіка  й  дружини,  які  прожили  разом  двадцять  років,  терпіти  один  одного  не  можуть,  але  ніяк  не  розійдуться.  Вони  постійно  лаються,  б'ються,  але  однаково    живуть  разом.  Любов  у  все-ж  перемагає.  Ця  історія  про  те,  як  уважно  треба  ставитися  друг  до  друга.

- Хто  ще  бере  участь  у  новій  постановці?

- Эвридику  грає  акторка,  відома  широкому  колу  по  "Джентльмен-Шоу",  Ирина  Токарчук.  Ми  давно  з  нею  дружимо,  вона  знімалася  в  деяких  серіях  " Маски-Шоу",  а  також  є  моєю  партнеркою  по  спектаклі  "Ромео  й  Джульетта",  "Отелло".  А  в  чорта  перевтілився  актор  одеського  ТЮЗА  Валерій  Швець.  З  ним  ми  познайомилися,  беручи участь  у  спектаклі  "Особливо  одружений  таксист".

- Зараз  "Маски"  грають  спектаклі  по  твоїх  п'єсах.  Ти  тепер  усе  більше  драматург?

- Делієв  колись  сказав,  що  колектив - як  організм:  у  ньому  є  голова,  руки,  ноги,  тулуб.  Я  теж  якийсь  орган  у  цьому  організмі,  але  мені  складно  визначитися,  який.

- У  тебе  є  на  прикметі  п'єса,  що проситься  бути  написаної?

- Чесно говорячи, я собі такої мети спрямованої ніколи не ставив. Хоча недавно мені попалося вираження, хтось із класиків сказав, дуже точно й, напевно,  про мене: "Усе у світі повторюється. У перший раз у вигляді трагедії, другий - у вигляді комедії". Взагалі, я зараз пишу п'єсу, але це трошки інша п'єса. Я її для себе назвав "Песимістичною комедією". От я пишу комедію, а вона трошки смутна - про проблеми мого віку, мого покоління. Але однаково  смішна.

- З матеріалом абсурдистів не виникало бажання попрацювати?

- А ми з Делієвым граємо п'єсу "Нічна симфонія" - це абсурдистская комедія на основі п'єс і діалогів Нарсеса Мирзояна. Дуже смішні діалоги. Ну от наприклад : "А чим ти там займаєшся?" - "Я виготовляю перуки". - "Із чого?" - "Із грив і хвостів  коней, що здохли,". - "Пржевальського?" - "Ні, Боткіна". - "Ніколи не чув про коней Боткіна". - "Боткіна - це хвороба така". - "А! Нею хворіють коні?" - "Ні, жеребці". - "А коні?" - "А коні - Пржевальського". Загалом , такі от діалоги. І, мабуть, зараз прийшов їхній час, тому що відгуки про п'єсу дуже гарні. І потім, я виріс на віршах обэріутів, мені подобалася їхня естетика, це було моє. Це як, буває, приїжджаєш у якусь країну,  і тобі здається, що ти там народився, усе знаєш про неї. Так і з обэріутами. Крім того, я в добрих стосунках з  Володею Вишневським.

ПОЕЗІЯ

- Поетами  народжуються  або  стають?

- Поетами й народжуються й стають. А буває, що народжуються й не стають. Я по природі дуже влюблива людина. А любов - це страждання. Щаслива взаємна любов - це щасливі взаємні страждання, нещасна нерозділена - тим більше. Одностатева... (але мова не про це). Отож , вірші - це лазівка, захисний екран. Іронічні вірші - лазівка з подвійною силою захисту. А тому що я по природі оптиміст і пацифіст, і з дитинства в організмі в мене повне неприйняття болю - всі свої страждання я зарифмовував і, таким чином, виліковував організм від шкідливих звичок та інших ізмів.

- Коли  вперше  написав  свій  перший  вірш?

- Перший вірш написав, можливо,  тоді, коли переконався в конкретному розходженні між хлопчиками й дівчинками.

- Який  твій  головний  принцип  при  творі  віршів?

- Є дуже точне вираження М. М. Жванецького, що писати, як і пісати, потрібно тоді, коли вже не можеш.

- З  якими  думками  підходив  до  ідеї  переробити  такого  класика  як  Шекспір?

- Шекспіра я не переробляв. Я його вдосконалив і оптимізував, у змісті додав оптимізму. Що в сутності робив і сам Вільям Джонович. Сюжети його п'єс були відомі ще за двісті років до його появи на світ. І це не применшує його літературного генія. Він зробив так, що ці сюжети зачаровують нас і зараз, через майже 500 років після його народження. Я був би дуже радий, якби  мої п'єси смішили людей в  2400 році.

- Зйомки в " Маски-Шоу"  дають  їжу  для  поезії?

- Так! І  дуже рясну їжу. Наприклад, коли ми знімали "Маски на пікніку", Наташа Бузько (одна з учасниць " Маски-Шоу") уляглася в гамак і закурила. Я  взяв листочок і написав вірш, що став бестселером:  "Ви лежали в гамаку із сигаретою в руці...". А коли ми знімали серію "Незаселений острів",  у перервах я написав п'єсу "Ромео й Джульетта".